Структурна характеристика білкових препаратів

Хімічна структура білкових молекул визначає їх активність, а структурними факторами, що впливають на активність, є в основному амінокислоти та їх упорядкування, кінцеві групи, пептидні ланцюги та положення дисульфідних зв’язків. Крім того, просторова структура препарату, тобто двовимірна і тривимірна структура, також впливає на біологічну активність. Крім того, молекулярна маса пептидів і білків часто становить від тисяч до сотень тисяч, а розмір частинок становить від l~100 нм, які не можуть проникнути через напівпроникну мембрану.
Білкові препарати нестабільні in vivo і in vivo
Білкові препарати можуть бути інактивовані різноманітними складними хімічними деградаціями та фізичними змінами в середовищі in vivo та in vivo та in vivo, такими як коагуляція, преципітація, рацемічний процес, гідроліз, деациламіно тощо.
Методи покращення стабільності включають (1) м’які умови виробництва, такі як температура, сила механічного перемішування та вибір органічного розчинника, контроль асептичних умов, ефект адсорбції контейнерів, контроль вологості, низькотемпературне охолодження тощо. (2) Розробити правильний рецепт, такий як PH, буферна пара, електроліт; Додайте відповідні стабілізатори, ліофілізовані захисні агенти, інгібітори полімеризації, такі як неіонні поверхнево-активні речовини, цукор, маніт, сорбіт, PEG, сироватковий альбумін людини тощо, і приготуйте клатрати.
Абсорбційні характеристики білкових препаратів
Білкові препарати мають короткий період напіврозпаду, високий кліренс, велику молекулярну масу, погану проникність, ферменти та бактерії в організмі та рідинах організму легко знищити, низьку біодоступність при неін’єкційному введенні, як правило, лише кілька відсотків, наприклад біодоступність пероральний вміст лейпрореліну ацетату у собак становить менше 3 відсотків. Методи покращення всмоктування білкових лікарських засобів зазвичай включають хімічну модифікацію або приготування препаратів-попередників, використання інгібіторів ферментів, стимуляторів всмоктування та вибір відповідної лікарської форми захисту.