Оскільки білково-пептидні препарати є переважно біоактивними речовинами

Оскільки білкові пептидні препарати є переважно біологічно активними речовинами, а біологічна активність залежить не тільки від первинної структури препарату, але й тісно пов’язана з вторинною та третинною структурами, біотест є унікальним і необхідним методом для вивчення фармакокінетики цього класу. Біотести мають дві мети: безпосереднє визначення концентрації ліків у рідинах організму та визначення біологічної активності мічених ліків. Його методи можна розділити на дві основні категорії.
1.1.1 Аналіз in vivo Традиційний метод визначення рівня глюкози в крові миші з інсуліном тощо, на додаток до різних методів, встановлених відповідно до біологічної активності різних типів білкових поліпептидів, таких як нейтрофіли мобілізації IL-8 в експериментах на кроликах, встановлених відповідно до до природи IL-8 може мобілізувати велику кількість нейтрофілів з кістки [1]. Цей тип методу найбільш інтуїтивно відображає біологічну активність, але включає в себе всю тварину, займає багато часу і трудомісткість, має низьку чутливість і велику варіацію.
1.1.2 Аналіз тканини (клітин) in vivo, такий як NGF стимулює ріст гангліїв спинних корінців курки, окситоцин у методі матки ex vivo щурів тощо. З розвитком молекулярної біології було створено багато специфічних і чутливих залежних клітинних ліній, і культура клітин стала найпоширенішим методом. Відповідно до різних механізмів взаємодії білкових пептидів з клітинами існує багато специфічних операцій. Такі як аналізи проліферації, які є швидкими та чутливими, але трохи менш специфічними; Система виявлення є простою, чутливою та специфічною. Тести на зниження цитопатичної дії [2], засновані на препаратах з противірусною активністю, таких як інтерферон, захищають клітини від вірусного пошкодження, метод є інтуїтивно зрозумілим і чутливим, але можуть впливати підтипи пептидів. Вищезазначені методи базуються на збільшенні та зменшенні кількості клітин як кількісних та ефективних показників, а методи підрахунку включають метод прямого підрахунку та метод непрямого підрахунку, останній включає метод МТТ, метод включення ізотопів (3H, 14C) тощо. Крім того, існують тести, засновані на непрямій взаємодії поліпептидів яєчного білка з клітинами, такі як метод індукції антитіл у поєднанні з імунодетекцією [3], метод індукованого ферментами розпаду в поєднанні з ферментативною реакцією [4] тощо. В цілому методи культивування клітин мають такі переваги, як чутливість і специфічність, об'єктивність і надійність, але очевидні й недоліки. По-перше, біологічні аналізи не можуть кількісно визначити неактивні малі метаболіти та простежити їх динаміку in vivo; По-друге, зразки здебільшого містяться в сироватці крові людини або тварини, а інтерференція ендогенних речовин у сироватці крові та перехресна реакція можливих ендогенних факторів впливають на специфічність методу. Крім того, для ініціації біологічних процесів часто потрібні порогові цитокіни, що знижує чутливість методу; Тривала культура клітин залежного штаму схильна до мутацій, що впливає на специфічність аналізу.